Выступление Михаила Мищенко: Чи дійсно шкали аномії вимірюють аномію?
Краткий текст доклада
Розглянемо деякі особливості формулювання пунктів найчастіше вживаних шкал аномії, які можуть впливати на результати, отримувані з допомогою цих шкал. Пункти шкали Л. Сроула та шкали Г. МакКлоскі і Дж.Шаар сформульовані так, що досліджуваний фактично виступає як експерт, який оцінює теперішню ситуацію в суспільстві − насамперед з точки зору рівня моральності та рівня суспільної солідарності і підтримки. Пункти шкал формулюються таким чином, що стає очевидно, що з точки зору авторів цих методик досліджуваний індивід – це за визначенням високоморальна людина, яка зацікавлена в тому, щоб у суспільстві існував високий рівень моралі, так само як і високий рівень суспільної солідарності.
Тобто високі показники за цими шкалами насамперед повинні отримувати ті досліджувані, які самі є високоморальними людьми (чи позиціонують себе такими) і переймаються низьким рівнем моральності суспільства, низьким рівнем суспільної солідарності чи безідейністю і відсутністю цілей у суспільстві (і констатують негативну ситуацію в суспільстві за цими показниками). Низькі показники за цими шкалами отримують або ті респонденти, які не згодні з тим, що моральна ситуація в суспільстві є негативною, або аморальні особи, яких неблагополучна моральна атмосфера в суспільстві загалом влаштовує або, принаймні, не турбує.
Ці шкали аномії вимірюють невідповідність ситуації в суспільстві суб’єктивним моральним критеріям, які встановлюються суб’єктом оцінювання. Чим вищими будуть ці критерії, тим, найімовірніше, буде вищим рівень аномії, який визначається за цими шкалами. Виходячи з цієї логіки, чим вищою в суспільстві буде частка аморальних людей (чиї суб’єктивні моральні критерії є низькими), тим нижчими будуть показники аномії, виміряні за цими шкалами.
Формулювання пунктів шкал аномії не дозволяє трактувати високі показники за цими шкалами як показники аморальності респондента (так, як це бачить Р. Макайвер), хоча й дозволяє говорити про констатацію респондентом деморалізованості суспільства (у цьому сенсі термін «аномійна деморалізованість», впроваджений Н. Паніною, є досить точним – як відчуття респондентами того, що суспільство втратило моральні орієнтири (при цьому така ситуація респондентами сприймається негативно).
Потрібно вказати ще на одну особливість багатьох шкал аномії. Пункти цих шкал значною мірою побудовані або на несприйнятті респондентами сьогодення і протиставленні його «світлому минулому», або на страху перед майбутнім. Так, це стосується чотирьох з п’яти пунктів шкали Сроула (наприклад, «Незважаючи на те, що деякі люди не згодні з цим, багато в чому звичайній людині стає гірше, а не краще»). Тобто насамперед можна говорити про шкалу, яка вимірює наявність чи відсутність ностальгії за минулим, і навіть якщо вимірюється безнормність, то як «норма» чи «ідеальний стан» береться стан речей, який існував (принаймні, на думку досліджуваних) у минулому.
Це ж само можна сказати про шкалу МакКлоскі і Шаар − 7 пунктів з 9-и побудовані на несприйнятті сьогодення і протиставленні його минулому. У шкалі відчуження Міддлтона – 2 пункти з 5-и. Найменше зазначене стосується шкали Діна, в розширеному варіанті якої 24 пункти, але лише 4 пункти можна трактувати як такі, що побудовані на невдоволеності саме сьогоденною ситуацією і протиставленні сьогодення «кращому» минулому. Тому можна стверджувати, що з чотирьох найбільш вживаних для дослідження аномії шкал шкала Діна є найбільш придатною для дослідження аномії як безнормності.
В Україні для дослідження аномії найчастіше протягом останніх років застосовувалися шкала Сроула і шкала МакКлоскі і Шаар, які орієнтовані насамперед на виявлення відчуття «руйнування традиційних норм та цінностей», тих цінностей, які формувалися і домінували в СРСР. Значною мірою високі значення за цими шкалами відображають почуття ностальгії за суспільними порядками, які існували за часів СРСР і в цьому сенсі ці шкали можуть інтерпретуватися також як «шкали ностальгії». Не дивно, що при дослідженні за цими шкалами високоаномiчних людей виявляється помітно бiльше серед людей літнього вiку, нiж серед молодих – адже саме серед людей літнього віку почуття ностальгії за минулим поширені найбільшою мірою.
Отже, основним недоліком шкал, які застосовуються при дослідженні аномії (насамперед шкали Cроула і шкали МакКлоскі і Шаар), є те, що вони вимірюють насамперед не «безнормність», а почуття ностальгії за соціальними порядками і соціальним устроєм, що існували в недалекому минулому. Першопричиною цієї ностальгії є консервативні суспільно-політичні орієнтації, а відчуття «моральної та ціннісної деградації суспільства», пов’язаної із зміною суспільно-політичного устрою, яке виявляється цими шкалами, є значною мірою лише відображенням цих консервативних суспільно-політичних орієнтацій.
Тобто високі показники за цими шкалами насамперед повинні отримувати ті досліджувані, які самі є високоморальними людьми (чи позиціонують себе такими) і переймаються низьким рівнем моральності суспільства, низьким рівнем суспільної солідарності чи безідейністю і відсутністю цілей у суспільстві (і констатують негативну ситуацію в суспільстві за цими показниками). Низькі показники за цими шкалами отримують або ті респонденти, які не згодні з тим, що моральна ситуація в суспільстві є негативною, або аморальні особи, яких неблагополучна моральна атмосфера в суспільстві загалом влаштовує або, принаймні, не турбує.
Ці шкали аномії вимірюють невідповідність ситуації в суспільстві суб’єктивним моральним критеріям, які встановлюються суб’єктом оцінювання. Чим вищими будуть ці критерії, тим, найімовірніше, буде вищим рівень аномії, який визначається за цими шкалами. Виходячи з цієї логіки, чим вищою в суспільстві буде частка аморальних людей (чиї суб’єктивні моральні критерії є низькими), тим нижчими будуть показники аномії, виміряні за цими шкалами.
Формулювання пунктів шкал аномії не дозволяє трактувати високі показники за цими шкалами як показники аморальності респондента (так, як це бачить Р. Макайвер), хоча й дозволяє говорити про констатацію респондентом деморалізованості суспільства (у цьому сенсі термін «аномійна деморалізованість», впроваджений Н. Паніною, є досить точним – як відчуття респондентами того, що суспільство втратило моральні орієнтири (при цьому така ситуація респондентами сприймається негативно).
Потрібно вказати ще на одну особливість багатьох шкал аномії. Пункти цих шкал значною мірою побудовані або на несприйнятті респондентами сьогодення і протиставленні його «світлому минулому», або на страху перед майбутнім. Так, це стосується чотирьох з п’яти пунктів шкали Сроула (наприклад, «Незважаючи на те, що деякі люди не згодні з цим, багато в чому звичайній людині стає гірше, а не краще»). Тобто насамперед можна говорити про шкалу, яка вимірює наявність чи відсутність ностальгії за минулим, і навіть якщо вимірюється безнормність, то як «норма» чи «ідеальний стан» береться стан речей, який існував (принаймні, на думку досліджуваних) у минулому.
Це ж само можна сказати про шкалу МакКлоскі і Шаар − 7 пунктів з 9-и побудовані на несприйнятті сьогодення і протиставленні його минулому. У шкалі відчуження Міддлтона – 2 пункти з 5-и. Найменше зазначене стосується шкали Діна, в розширеному варіанті якої 24 пункти, але лише 4 пункти можна трактувати як такі, що побудовані на невдоволеності саме сьогоденною ситуацією і протиставленні сьогодення «кращому» минулому. Тому можна стверджувати, що з чотирьох найбільш вживаних для дослідження аномії шкал шкала Діна є найбільш придатною для дослідження аномії як безнормності.
В Україні для дослідження аномії найчастіше протягом останніх років застосовувалися шкала Сроула і шкала МакКлоскі і Шаар, які орієнтовані насамперед на виявлення відчуття «руйнування традиційних норм та цінностей», тих цінностей, які формувалися і домінували в СРСР. Значною мірою високі значення за цими шкалами відображають почуття ностальгії за суспільними порядками, які існували за часів СРСР і в цьому сенсі ці шкали можуть інтерпретуватися також як «шкали ностальгії». Не дивно, що при дослідженні за цими шкалами високоаномiчних людей виявляється помітно бiльше серед людей літнього вiку, нiж серед молодих – адже саме серед людей літнього віку почуття ностальгії за минулим поширені найбільшою мірою.
Отже, основним недоліком шкал, які застосовуються при дослідженні аномії (насамперед шкали Cроула і шкали МакКлоскі і Шаар), є те, що вони вимірюють насамперед не «безнормність», а почуття ностальгії за соціальними порядками і соціальним устроєм, що існували в недалекому минулому. Першопричиною цієї ностальгії є консервативні суспільно-політичні орієнтації, а відчуття «моральної та ціннісної деградації суспільства», пов’язаної із зміною суспільно-політичного устрою, яке виявляється цими шкалами, є значною мірою лише відображенням цих консервативних суспільно-політичних орієнтацій.